Спогади з фестивалю “ROBOfirst – більше, ніж роботи” ще довго нагадуватимуть нам про ті неймовірні 11-12 березня 2017, просякнуті духом FIRST LEGO League та FIRST LEGO League Jr.
Особливо, коли читаєш черговий відгук волонтера. Публікуємо один з них:
“Втомлена і шалено хочеться спати. Але спогади сьогоднішнього дня досі зворушують мене. Так хочеться зберегти якомога довше світлі моменти, коли була щасливою. Хоча б тут, на папері. Веселковий стан ейфорії змінюється ледь не вдесяте атаками ностальгії. Знову поглядаю на свій перший паспорт волонтера, подаровану чашку з логотипом і «татуювання» FLL на руці. Ось і все, що залишилося від бурхливого фестивалю «ROBOfirst – більше, ніж роботи». Але емоції вічні.
Що для мене означає волонтерство? Можливість творити добро, отримуючи від цього справжнє задоволення. Насправді, це надто широке поняття, яке кожен трактує по-своєму. Важко відшукати грань між задоволенням власних потреб і прагненням допомагати іншим. Але той, хто спробував це вперше, назавжди залишиться «волонтерозалежним». Неможливо пояснити. Просто аксіома. Сьогодні я вкотре переконалася, що у світі найвищою платою з-поміж усіх є емоції. І тільки вони. Жодні нагороди не порівняти із моментом, коли опиняєшся у своїй стихії, серед потрібних людей, у самому епіцентрі подій. А головне відчуваєш себе маленьким гвинтиком творіння великих справ. Розумієш, що потрібна тут. Волонтерство в Українському домі 11-12 березня дозволило долучитися до творення прекрасного і відчути свою цінність.
ROBOfirst об’єднав у одному місці близько 120 дитячих команд з усіх куточків України. За допомогою їхньої улюбленої іграшки – конструктора LEGO – учасники демонстрували свої технічні знання і шукали інноваційні рішення проблем. Фестиваль був покликаний не лише розвивати любов дітей до конструювання і програмування роботів, а й надихати на роботу в команді, обмін досвідом, спілкування і пошук нових друзів, веселощі у зоні розваг. У рамках фестивалю було представлено програми FIRST LEGO League (діти 9-16 років) та FIRST LEGO League Junior (діти 6-10 років). Темою цьогорічного сезону стало гасло «Пліч-о-пліч із тваринами». Команди готували власні проекти оптимізації взаємодії людини із «братами нашими меншими». Окремою частиною була презентація основних цінностей – моральних принципів, на яких будувалася робота команди. Таким чином діти вчилися співпрацювати, поважати одне одного та підтримувати. Пізніше відбувалися ігри роботів, де команди на спеціальному полі запускали власноруч збудованого та запрограмованого робота, що виконував низку місій відповідно до тематики сезону.
Інформаційна зона фестивалю постійно пульсувала. То найменші учасники поспішають виконати всі завдання квесту і заповнити власний паспорт команди наліпками та записами, то вражені побаченим відвідувачі намагаються з’ясувати що тут відбувається і з якою метою. Цікаво спостерігати за шаленим вуликом, сидячи за інфодеском. Приємно відчувати, що одна усмішка, як магніт, притягує людей із новими запитаннями. Хотілося допомагати іншим, дарувати гарний настрій, намагаючись до кожного знайти підхід. Чесно, фантастично отримувати задоволення від спілкування з найрізноманітнішими людьми. Розважальна зона взагалі гула з ранку до вечора. Всі хотіли спробувати пограти у робофутбол на пультах із дистанційним радіоуправлінням, позмагатися в автомобільних перегонах чи проявити свою уяву та винахідливість на конструюванні. Вже автоматично в енний раз запитуєш, хто грає далі, і розумієш, що черга не зникає. Але погляди щасливих очей, які чекають дозволу взяти участь, компенсують втому, стирають одноманітність та заряджають енергією. Зона калібрування, де команди востаннє тренуються із запуском автономного робота, навпаки, просякнута серйозністю і сконцентрованістю. За якийсь час діти презентують виконання місій роботом на сцені, де їх оцінюють судді та виставляють бали за роботу.
Скільки енергії та позитиву наповнювало залу. Як же приємно було просто йти, коли раптом тебе запрошують пограти у гру просто зараз чи потанцювати разом із величезною совою-учасницею. Або ж малюють символічне графіті на руці, обіймають без приводу, розповідають свої ідеї чи просто вчать тому, що вміють. Тільки з’являлася вільна хвилинка, я намагалася послухати концепції проектів команд. Кожен по-своєму цікавий, орієнтований на вирішення проблем людства, ґрунтується на справжній дослідницькій діяльності. Були проекти стосовно птахів, бджіл, бездомних тварин, навіть тарганів. Але найбільше привернула мою увагу команда із Запоріжжя «raZOOM». Вони розробили спеціальні бронежелети для собак, що працюють у зоні АТО. Їх нагородили першим місцем у номінації «Проект». Я рада, що подібних номінацій було багато і що всім учасникам вручили набір конструктора. Вони того варті. Кожен, без винятку. Діти ROBOfirst розумні, наполегливі, креативні, веселі, відкриті, щирі, добрі. Вони такі… такі круті, просто неймовірні. Їм зі шкільних років відомо, що таке критичне мислення, тайм-менеджмент. Вони вміють легко знаходити контакт з іншими, люблять працювати у команді, постійно розвивають навички та прагнуть змінити світ на краще. Чесно, думала, що без сліз не витримаю, коли команди виходили на сцену для нагородження. Чи то від радості, чи то від розуміння, що сьогодні вже пора прощатися.
Варто відзначити, що організація фестивалю проходить на належному рівні. Всі моменти прораховані до дрібниць. Важко зі спонсорами, зате було більше 100 волонтерів із запалом та бажанням творити. Надзвичайно приємно, що для нас зробили все, що можливо. Починаючи від звичайної подяки, смачних обідів, кави і печива у волонтерській кімнаті та закінчуючи подарунками, святкуванням і гігантським тортом у вигляді конструктора із феєрверком. Це краще, що тільки можна було уявити. Діти і волонтерство. Волонтерство і діти. Я щаслива, що познайомилася із багатьма надзвичайними людьми і стала частинкою фестивалю. Залишається чекати нових зустрічей.”
Світлана Тартасюк, волонтер інформаційного стенду фестивалю “ROBOfirst“, 11-12.03.2017
